Попри багаторічну брехню і наклеп пластичний хірург-волонтер Роман Левицький виграв суд в ЄСПЛ
Нещодавно Європейський Суд з Прав Людини задовільнив позов відомого українського пластичного хірурга Романа Левицького та присудив виплатити йому компенсацію 7800€ за незаконні звинувачення, що стосувалися неприємної справи: пацієнтка була незадоволена результатами операції, але заяву про це подала чомусь лише через три роки після отримання послуг.
https://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-220159
На початку 2000-х у ЗМІ розкрутили скандал: 50-річна киянка Олена Петрова звинуватила пластичного хірурга Романа Левицького у тому, що він невдало провів їй підтяжку обличчя. Зі слів пацієнтки, вона хотіла прибрати мішки під очима та носогубні зморшки, а коли прокинулася від наркозу, побачила, що хірург зробив їй кругову підтяжку обличчя. Пізніше вона звернулася до суду на лікаря, звинувативши його в тому, що він нібито скалічив її. Довгі роки Петрова була героїнею численних телепередач на тему пластичної хірургії і звинувачувала Романа Левицького у некомпетентності. Однак, незважаючи на резонанс, в ЗМІ і на інтернет-форумах зустрічаються тільки одні й ті самі перекази зі звинуваченнями, а позиції самого лікаря – немає. Ми поцікавилися думкою іншої сторони і дізналися продовження цієї гучної історії.
У 2008 році Дарницький районний суд столиці визнав хірурга винним. При цьому, суд негайно звільнив обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв’язку зі строком давності (за ст. 140 КК «Неналежне виконання професійних обов’язків»). Також хірург мав виплатити Олені моральну шкоду у розмірі 30 тисяч гривень. Однак, лікар не погодився з рішенням суду та подав апеляційну скаргу. У підсумку колегія Вищого спеціалізованого суду скасувала рішення суду першої інстанції та направила справу на повторний розгляд до першої інстанції. Після повторного розгляду справи в тому ж Дарницькому районному суді з лікаря зняли всі звинувачення, а справу за клопотанням прокурора відправили на подальше розслідування. На даний момент справа знаходиться в Дарницькому районному управлінні поліції з 2014 року, і жодних дій щодо неї не здійснюється.
Колегія суддів взяла до уваги пояснення хірурга, які повністю підтверджували медичні документи та пояснення свідків. Згідно з цими документами, у 2003 році пацієнтці була проведена операція лобно-скроневої підтяжки, а її згода на цю операцію була зафіксована її особистим підписом у медичній карті. Операція тривала близько 9 годин. На 14-й день після операції з Олени зняли шви, і вона поїхала до Англії. Це був останній раз, коли вона з’являлася в клініці пластичної хірургії. Петрова знову звернулася до хірурга тільки через два роки після операції. У цей момент вона звинуватила лікаря в тому, що він її спотворив. На обличчі клієнта були шрами, але враховуючи, що після операції пройшло три роки, визначити їх походження було неможливо.
Розслідування цієї історії показало, що відразу після операції пацієнтка пластичного хірурга влаштувалася на роботу в Англію. Там, на березі океану, вона продавала хот-доги. Британські хірурги, які пізніше провели обстеження, прийшли до висновку, що через велику різницю температур на робочому місці — пари від хот-догів і замерзаючого повітря з океану — у Олени сталося загострення герпетичної інфекції. До матеріалів справи увійшли свідчення сусідки Олени, яка також попередила її, щоб вона цього не робила. Крім того, свідки засвідчили, що в Англії Олена та її 71-річний цивільний чоловік часто сварилися, і до них приїжджала поліція.
Причина шрамів не встановлена, але є свідчення у справі свідка, який бачив, що Петрова отримала травми в післяопераційний період від чоловіка, коли він дізнався, що їй зробили пластичну операцію.
Олена звернулася до прокуратури після того, як вимагала від лікаря 60 000 доларів компенсації та отримала від нього відмову.
Слідчий Дарницької прокуратури Дмитро Сисоєв, який відкрив справу, з невідомої причини відмовився проводити додаткові огляди хірурга, чим порушив його право на захист. Фактично справа, що направлена до суду, ґрунтувалася лише на припущеннях. Свідки, чиї показання були важливими, не були опитані, подальші допити не проводилися. Ми можемо тільки здогадуватися, чому цього взагалі не було зроблено. Але Дарницький суд під час первинного розгляду справи вирішив провести додаткові експертизи за клопотанням хірурга. Згідно з висновком повторного обстеження, рубцеві зміни обличчя могли виникнути в результаті порушення рекомендацій лікаря в післяопераційний період.
Проте з невідомих причин суддя Олена Шкуріна не взяла до уваги ні показання свідків, ні висновок повторного допиту і винесла обвинувальний вирок, який був скасований колегією Вищого спеціалізованого суду.
Тут виникає низка запитань. Чому слідчий у справі не звернув увагу на дворічний строк, який пройшов з моменту проведення операції до звернення у правоохоронні органи? Чому він відмовив хірургу у проведенні додаткових обстежень? З цими питаннями ми звернулися до самого Дмитра Олександровича.
«Я тоді був слідчим (зараз Дмитро С. працює в міській прокуратурі). – Примітка. Ред.), моє завдання полягало в тому, щоб кваліфікувати дії людини: якщо вона винна, то за якою статтею, і направити справу до суду. Я не знаю, що сталося в суді, тому що я не підтримував державне обвинувачення. Коли я розслідував цю справу, то теж не все робив з нуля. Але я не лікар і не знаю, правильно він вчинив чи ні. Тому в рамках розслідування ми призначили необхідні експертизи, і, наскільки я пам’ятаю, їх було одна-дві. Також я призначив комісію, до якої увійшло кілька спеціалістів. І ця комісія дійшла висновку, що він технічно неправильно провів операцію. Після цього ми висунули чоловікові звинувачення за статтею 140, і він звернувся до суду. Я проводив досудове розслідування , але не знаю подальшу долю справи: чи була вона переглянута, чи ні», – розповів колишній слідчий.
Тут колишній слідчий, м’яко кажучи, висловлюється не зовсім точно. Ми ознайомилися з матеріалами експертизи. Висновок такий: «рубцеві зміни могли виникнути в результаті технічно неправильної операції», а також внаслідок травм і порушень рекомендацій лікаря в післяопераційний період. Ситуація потребує з’ясування. Експертиза дає відповідь тільки на поставлені слідчим питання. Слідчий, в свою чергу, згідно з Кримінальним процесуальним кодексом, повинен докласти максимум зусиль для з’ясування істини. На питання, чому з усіх питань, які могли б пролити світло і встановити реальну картину того, що сталося і які хірург попросив поставити перед первинним оглядом і відповіді які стали підставою для скасування вироку, слідчий вибрав тільки ті, які дозволили припустити провину лікаря, Дмитро Сисоєв не відповів, посилаючись на свою погану пам’ять. А на запитання, чому, на його думку, лікарів не допитали в суді, Сисоєв назвав «різні причини».
«Причини можуть бути різні. Розумієте, людина не визнає провини, вона вважає, що має рацію. І лікарі, які дали висновок, помиляються. Можливо, він попросив суд призначити якісь інші експертизи. Не знаю, можу тільки здогадуватися… Пам’ятаю, що швидкого вироку там не було. Якби був, я б знав. Це означає, що його там довго слухали, просто настільки, що я там більше не працював. Є в цьому випадку і суб’єктивні моменти, людина самостійно йде на операційний стіл — це завжди небезпечно. Тоді, ознайомившись з матеріалами справи, ми дійшли висновку, що винен лікар. Але якщо суд вважає інакше, то це так».
Справа розглядалася в судах загалом 8 років. За цей час вдалося провести всі необхідні слідчі дії для встановлення істини. Тим не менш, за клопотанням представника Дарницької прокуратури суд повернув справу для подальшого розслідування. І в такому разі, що робила прокуратура за ці 8 років? Чи не тому справу повернули, щоб не виносити виправдувальний вирок? Ці питання досі залишаються без відповіді.
У розпал скандалу з Петровою проти пластичного хірурга виступила ще одна його колишня пацієнтка — Олена Дорош. У 2011 році вона звинуватила лікаря в тому, що він встановив їй імплантати в груди без видалення фіброаденоми, після чого її шви розійшлися. В анамнезі, де є згода пацієнтки на операцію, однак її бажання видалити фіброаденоми не вказується. У медичній практиці розбіжність швів вирішується повторною операцією, але в цьому випадку пацієнтка відмовилася від повторного хірургічного втручання і вирішила лікуватися за місцем свого проживання у Вишгороді, де їй провели дренування, і рана успішно зажила. Тоді в одній з клінік Києва їй видалили імпланти (незрозуміло чому з обох боків) і через деякий час встановили їх заново.
Олена вимагала від клініки компенсацію у розмірі півмільйона гривень. Цікаво, що після пластичної операції Дорош лікувалася ще в кількох медичних закладах, і в жодному з них не видалили фіброаденоми. У передмісті Києва у неї був стік у диспансері. Потім в іншій приватній клініці їй видалили імпланти. І ніде до другого ендопротезування пухлину не видаляли.
У медичній літературі немає однозначної відповіді на питання про необхідність видалення фіброаденом при маммопластиці, але однозначно, що їх наявність не може призвести до ускладнень і розходження швів.
Незважаючи на те, що Генеральна прокуратура не знайшла підстав для порушення кримінальної справи проти Романа Левицького, історію хвороби Олени Дорош передали на експертизу. Клініко-експертна комісія МОЗ України дала чіткий висновок: наявність фіброаденоми не мала прямого впливу на процес та результат ендопротезування молочної залози.
«Лікар одразу запропонував мені повернути гроші, щоб я могла десь зробити необхідні операції, і сказав, що може прооперувати мене в центрі безкоштовно. Але вже тоді я розуміла, що не зможу повернутися в цю операційну!» – пояснила мотиви своєї відмови від повторного втручання лікаря Олена Дорош в одному зі своїх інтерв`ю.
Далі буде
https://lifestyle.segodnya.ua/amp-lifestyle/pravda-i-kleveta-v-plasticheskoy-hirurgii-1053491.html
