Тиск на київських забудовників: системний аналіз роботи НАБУ, САП і ВАКС

Пропонуємо публікацію партнерської інформагенції Укрпрес-інфо. Вже близько року журналісти ukrpress.fun спостерігають за цією ганебною історією, де переплелись інтереси НАБУ, САП, ВАКС і росагентури, як от громадянина рф Доценка Олександра та його колишнього шефа — екс-міністра Кубракова Олександра. Саме Кубраков Олександр був причетний до того, що мільярди, виділені на захист української інфраструктури були підозріло «освоєні», а українські інфраструктурні об’єкти залишилися незахищеними від дронів та ракет агресора рф.

Київська забудовна галузь сьогодні перебуває під постійним контролем антикорупційних органів — НАБУ, САП і ВАКС. Ці інституції були створені для забезпечення прозорості та справедливості у державних закупівлях і контролі за бізнесом, проте на практиці їхня діяльність часто перетворюється на фактор невизначеності для забудовників. Провадження відкриваються ще до наявності доказової бази, арешт рахунків та майна заморожує проєкти на місяці, а бізнес позбавлений можливості планувати інвестиції та фінансові потоки. Київська забудовна сфера, чутлива до будь-яких регуляторних змін, опинилася у стані постійного ризику, що гальмує розвиток міста та інвестиції.

Селективність перевірок і відсутність прозорих критеріїв створює дисбаланс: одні компанії піддаються ретельному контролю, інші проходять формальні перевірки. Навіть незначні технічні порушення у документації стають підставою для тривалих перевірок і арештів активів. Бізнес змушений відволікати ресурси на юридичний супровід замість реалізації проєктів, що збільшує операційні витрати та знижує ефективність.
Особливу увагу заслуговує обмеження гласності. Кейс Копустира та Татаренка демонструє, як судові процеси можуть проходити без доступу журналістів до відеофіксації. Це створює “темну зону” для громадськості та інвесторів, підриває довіру до судової системи і порушує принципи гласності, закріплені у статті 34 Конституції України та практиці ЄСПЛ.

Додатковий фактор тиску на свободу слова проявився у діях голови ВАКС Віри Михайленко. Під час розгляду справи, яка мала суспільний інтерес, вона не дозволила журналістам вести відеофіксацію. Спроба відправити суддю у відвід не була реалізована — формально “диво не трапилось”, і журналісти залишилися поза процесом. Це стало показовим прикладом того, як органи судової влади можуть створювати середовище для непрозорих рішень та обмежувати контроль з боку суспільства, не несучи при цьому видимого відповідального наслідку.

Правовий аналіз показує, що відсутність чітких критеріїв для арешту активів, селективний підхід до перевірок та обмеження гласності створюють конкурентну несправедливість і ризики зловживань. Конфлікти інтересів, такі як родинні або адміністративні зв’язки суддів, підсилюють невизначеність для бізнесу і створюють додатковий тиск на забудовників.
Системний тиск має економічні наслідки: інвестори уникають ризикових проєктів, заморожуються об’єкти та робочі місця, ресурси компаній витрачаються на юридичні послуги, а не на розвиток бізнесу. Антикорупційна система, яка мала захищати економіку, фактично створює середовище ризику та невизначеності.

Вихід із ситуації можливий лише через комплексні реформи: чіткі критерії арешту активів і рахунків, прозорі стандарти розслідувань і незалежний моніторинг, забезпечення гласності судових процесів і доступу медіа, а також балансування прав бізнесу та контролю держави. Лише за таких умов антикорупційна система зможе виконувати свою функцію — захищати економіку і суспільство, а не паралізувати розвиток будівельного сектору Києва.

Тиск на київських забудовників: системний аналіз роботи НАБУ, САП і ВАКС